Пос. 29:
Це посилання (англійською мовою) є повним письмовим судовим рішенням Шведського Верховного Суду у справі проти Пастора Оке Гріна, служителя, який був засуджений у суді нижчої інстанції до тюремного ув’язнення за свою проповідь про сексуальну аморальність у Швеції. Верховний Суд погодився з рішенням суду нижчої інстанції, що Грін дійсно вчинив злочин, що заслуговує в'язниці. Однак, Суд повинен був обдумати, чи буде їхній вирок підтриманий у Європейському Суді з прав людини. Європейський Суд включає учасників з інших європейських країн, які ще не стали настільки ж содомізованими й гедоністичними, як наша власна країна. В інших країнах вони усе ще підтримують права людини на свободу слова й свободу віросповідання. Тому, рішення "винний" не було б підтримане в Європейському Суді. Тому Пастор Грін повинен був бути виправданий шведським Верховним Судом. Однак, шведський закон - обмеження свободи слова й віросповідання - усе ще дуже впливовий і дієвий у нашій країні. Гомомафія не хоче, щоб він був змінений, тому що він усе ще може використовуватися, щоб закрити рот багатьом проповідникам. Вони не схочуть пройти юридичне переслідування, через яке повинен був пройти Грін.

Такі доводи Верховного Суду дуже ясно видимі в їх письмовому судовому рішенні. У перекладі на Вашу мову (частково):

Відзначте:

Речення, які слідують нижче, є останніми реченнями параграфа в середині письмового судового рішення. Вони підсумовують думку Суду, що Оке Грін (якого називають у документі ОГ) був дійсно злочинцем відповідно до шведського закону.

ОГ навмисно поширив ці твердження в своїй проповіді перед конгрегацією, усвідомлюючи, що вони були б сприйняті як настанови. У Главі 16 Секції 8 Кримінального кодексу, яка була зазначена у мотивах, твердження повинні бути розцінені як вираження презирства до гомосексуалістів, як групи.

Відзначте:

Але через різні закони про права людини в Європейському союзі (ЄС) Шведський Верховний Суд повинен був зважити на ті закони й відкласти шведський закон. До кінця документа вони пишуть так:

Верховний Суд повинен винести вирок, чи потрібно відсторонити подання Глави 16, Секції 8 Кримінального кодексу у справі ОГ, тому що така заява суперечила б Конституції (cf. Decisions of the Swedish Supreme Court NJA 2000 p. 132 and 2005 p. 33) або Європейській Угоді (cf Bill 1993/94:117 p. 37 f. And Committee Report 1993/94:KU24 p. 17 ff.).

І далі документ говорить:

Коли Європейський Суд з прав людини оцінює, чи передбачуване обмеження є необхідним в демократичному суспільстві, Суд вирішує, чи відповідає це нагальній суспільній потребі, чи відповідає це переслідуваній законом меті й чи були наведені національною владою причини для виправдання суттєвими й достатніми (the Court’s judgment of 26 April 1979 in the case Sunday Times v United Kingdom, p. 62, Publications Series A no. 30). Що стосується висловів, які поширюють, підбурюють, просувають або виправдовують ненависть, засновану на нетерпимості (включаючи релігійну нетерпимість) – “промова ненависті” – Суд з прав людини вважає, що це може бути необхідним, щоб покарати або навіть запобігти подібним висловам. Повна оцінка повинна бути зроблена з обставин, включаючи зміст того, що було сказано й контекст, у якому твердження були зроблені, визначити, чи пропорційно обмеження меті і чи причини цього стосуються справи і є достатніми. Природа й серйозність покарання повинні також бути враховані в цьому контексті. (See the judgment in the Gündüz case, p. 40; compare also the Court’s judgment of 9 June 2004 in the case Abdullah Aydin v Turkey, p. 35; application 42435/98, not published)…..

У повній оцінці обставин – у світлі практики Європейського Суду з прав людини – у випадку ОГ ясно на початку, що це не питання таких ненависних тверджень, які звичайно згадуються як слова ненависті. Це також стосується його проголошень, що може бути розцінено як такі, де сексуальні відхилення описані як злоякісна пухлина, починаючи із твердження, розглянутого у світлі того, що він сказав у зв’язку зі своєю проповіддю, не є висловами такої природи, які можуть бути розцінені як просування або виправдання ненависті до гомосексуалістів. Спосіб, яким він висловився, не можна назвати набагато більше зневажливим, ніж слова в розглянутих цитатах з Біблії, але може бути розцінений як такий, що далеко заходить, навіть беручи до уваги послання, яке він бажав донести до аудиторії. Він зробив свої твердження в проповіді перед своєю конгрегацією на тему, що є в Біблії. Питання того, чи законна віра, на якій він базував свої твердження, чи ні, не може бути прийняте до уваги при оцінці (Judgment of the European Court of Human Rights of 26 September 1996, in the case Manoussakis and Others v Greece, p. 47).

При таких обставинах імовірно, що Європейський Суд з прав людини, досліджуючи обмеження права ОГ проповідувати свої ідеї, засновані на Біблії, що показав би вирок «винний», вважатиме, що обмеження не є спів мірним і, у такий спосіб, склало б порушення Європейської Угоди.

Вираження презирства в умові агітації проти національної або етнічної групи не може бути розцінене як наявність такого відмінного значення, що тут виникає реальний конфлікт законів між Європейською Угодою й Кримінальним кодексом (cf. Committee Report 1993/94:KU24 p. 18 ff.). З вищезазначеного слідує, що відповідно до попередньої роботи – наміром є те, що такі твердження, як процитував тут Генеральний прокурор у твердженні щодо злочинної дії, повинні бути розцінені як вираження презирства в значенні умови. Одна із причин для злиття Європейської Угоди зі шведський закон полягала в тому, щоб, створити відмінну підставу для того, щоб безпосередньо застосувати Угоду у шведських судах (see Bill 1993/94:117 p. 33). Верховний Суд установив також у декількох рішеннях, що повинне бути можливо відхилитися від таких тверджень щодо значення верховенства закону, зроблених в попередній роботі до закону або проекті закону, коли це потрібно для інтерпретації Угоди, що виражено в рішеннях Європейського Суду з прав людини (see most recent Decisions of the Swedish Supreme Court NJA 2005 p. 462; cf earlier legal cases including NJA 1988 p. 572, 1991 p. 188, 1992 p. 532 and 2003 p. 414). Те, що було заявлено, має на увазі, що умова відповідальності за агітації проти національної або етнічної групи в цьому випадку повинна інтерпретуватися більш обмежено, ніж зазначено у проекті закону, так, щоб заяву відповідно до Угоди було виконано. Як вказано, можна припустити, що така заява відповідно до Угоди не дозволила б вироку «винний» проти ОГ при поточних обставинах у цій справі.

У зв’язку з вищезазначеним, обвинувачення проти ОГ повинне бути відхилене.

Щоб прочитати оригінал документу англійською мовою, натисніть тут (розмір файлу: 92 k)